В.Стус. Людина флюгер

Из сборника «Веселий цвинтар»

Да, человек – как флюгер. Точно флюгер,
подвластный ветру лишь, а не себе.
Кто чувствами людей повелевает?
Бог, или необузданная смесь
протожеланий яростных людских.
А ты живёшь, как движешься – на ощупь.
Самопознанье – самозатуханье.
Держаться прочно в собственном седле –
на эти юные химеры жалко
и времени и Бога и себя.
Уже. Вскипела под ногами магма
и тверди толщь и магма чувств твоих
и жажда отверждения – повторы.
…Измученный повторами, натрудишь
больную душу. И не по тебе:
пронзить мертвеющую твердь земную,
и в море неспокойное войти,
чтоб встрепенуться, и, как будто парус,
наполниться внезапно буйством дня
и, покорённому уже, сродниться
с безумством света белого. Плыви
и погибай, заблудшая лодчонка.
Как чувства жизнь разумно направляет.
Как дерзко это – избегать души
и направлять и полниться. И в сонмах
самоубийственных весь век летать

-177-




Оригинал

Людина флюгер. Так. Людина флюгер,
підвладний вітрові, а не собі.
Я знаю? Може, Бог чуттями править,
чуттями править, може, дика товч
ще неоговтаних протобажань людських.
А ти живеш навпомацки — і тільки.
Самопізнання — самозагасання.
Триматися у власному сідлі —
такі химери юності, що шкода
і часу і себе і Бога — теж.
І вже. Вкипіла під ногами магма
й стверділа товщ і магма почувань
і прагнення стверділості — повтори.
...А змучений повторами, натрудиш
з'ятрілу душу. І нема тобі
рятунку: прохромити твердь змертвілу
і в море неспокійне увійти,
щоб борсатися і немов вітрило
порожнє виповнитись шалом дня
і вже покореному поріднитись
з безумством світу білого. Пливи
і погинай, заблукане човенце.
Як здумано життя чуттями править.
Зухвало як — цуратися душі
і навертати й повнитись. І вічно
летіти в сонмі самопочезань.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2010

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 77411 от 11.02.2010

0 | 2 | 2415 | 30.04.2024. 19:50:22

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []