Автор: Ицхак Скородинский
Дата: 03-11-2010 | 13:21:04
Ні тебе, ні Парижу
Від того, від того, від того,
що душа, як той чобіт зносилася,
човгає, човгає, човгає…
І як загнаний звір, прикидається чварою в житі.
…А з дзеркала тупо вдивляється в мене дідок – біс словесний.
…А серце.
Не римується з долею…
Що ж!
Я приймаю все це, щоб той біль дотерпіти до смерті.
І диво!
Е для мене за що учепитися…
Гуску вловивши у лузі зеленому під Запорізькою Січчю, видираю з хвоста пару пір'їн,
пару пір'їн, що кращі,
і,
з картріджів
викинутих,
приготую чорнило...
А потім,
вночі,
над листом біло пінним свої воркування та сни
починаю...
Розкреслювати...
У саду...
Ось, доріжка, пирієм слизьким заросла,
до кручі,
тінь твоя під горішиною,
світом освітлена...
З неба –
виразно –
голос:
– Усе, мій коханий, прости!
Ні тебе,
ні Парижа я вже на побачу,
я вже на побачу-у-у.
...Ніколи
Ні!!!
Лечу за тобою,
Ой, ти, божечко ж боже, це ребра...
це ребра мої...
…Оговтавшись,
приклавши холодного до голови
просвітленої...
Знов...
Шепочу за луною твоєю услід:
– Ні тебе,
… ні Парижу,
Ніколи, ніколи, ніколи…
* * *
Ни тебя, ни Парижа
От того, что душа износилась до дыр
и, как загнанный зверь, притворяется мертвой,
а сердце…
Не рифмуется с жизнью.
…А из зеркала тупо глядит на меня
старичок – бес словесный.
И я принимаю всё это,
чтоб жизнь дотерпеть до конца…
ЭКА НЕВИДАЛЬ!
Есть мне за что уцепиться –
живого гуся изловив на планете Земля,
выдираю
пару перьев получше,
из картриджей старых готовлю чернила…
И ночью
над листом белопенным
свои воркования-сны начинаю расчерчивать…
Сад…
Вот, дорожка, пыреем заросшая скользким к обрыву…
Тень твоя над обрывом,
луной освещенная –
голос - отчетливо –
- Всё, мой любимый, прощай!
Ни тебя, ни Парижа
я уже никогда на увижу-у-у…
Лечу за тобой –
боже –
ребра!
…Опомнившись,
лед приложив к голове просветленной,
повторяю за эхом твоим –
- Ни тебя,
ни Парижу,
я уже…
Никогда, никогда, никогда…
* * *
Дзьобик пташки колібрі годую
нагодами пагод безсоння
і душа охолола
летить у бездоння пустель.
Тра-тру-тє…
Те, що вабить вірші безхімерні мої
позолотою щастя росхреслого в радість безхмарну…
А серце-метелик надії
у печаль весняну відлітає,
а там…
Безтям бестіям…
І тру-тру-тра-та-там…
Там кінчається пустка нічна,
стогін-скрип журавлини колодязної
в повсякденність,
у клопіт живий повертають мене.
А годинничок півнем співає…
Ку-ку-ку-курррєєєкууу!
Курррєєєкууу!
Ку-ку-ку!
Засинаю не тут і пробуджуюсь зовсім не…
Там, тра-та-там…
Тамтратам.
* * *
Ніччю млість загорнула нас, стала такою, що, …чи, хочеш не хочеш, примружишся і замурчиш, як той кіт, шию спрігши і очі заплющивши, зойкнеш…
- Ох, любонько-любко... Одна ти для мене - коханка , вахлачка, лемішка, байстрючка моя, хавава тобі, мила бамбулочко, їди, притулись найщиренько, хоч ненькою стань, хоч жалій, хоч убий, хоч на нічку одну, та щоб так, щоб я …запам'ятав хвилі ці до останніх хвилин дожиття, і щоб линула млість ця до хмар і весь світ огортала дур-зіллям останньої нашої зустрічі…
Бо…
Ніччю…
Млість…
І як хочеш…
І очі твої…
* * *
Махаємо крильцями… Що є сили
Віртуальна твоя вишиванка скрізь ритми розчавлених примх.
Витяг з тих відчуттів, що найпершими стиснулись в серці,
сліз,навіяних стерхами в небі надій…
Луни місячні, ті, що нашіптують щось безборонне…
Далі, вірші нічні…
Ті мільйони сторінок в Інеті, що пожовтіли б навік на папері.
Світ безгнівний дівочих страждань
…та жаги
неподіленої.
Ицхак Скородинский, 2010
Сертификат Поэзия.ру: серия 1014 № 83418 от 03.11.2010
0 | 3 | 2726 | 25.04.2024. 15:01:37
Произведение оценили (+): []
Произведение оценили (-): []
Дякую, Іцхак!
А.К.
Игра слов здесь сочетается с чувством слова...
С уважением - Маргарита.
Тема: Re: Бес словесный Ицхак Скородинский
Автор Наталья Дроздова
Дата: 03-11-2010 | 13:43:21
"...живого гуся изловив на планете Земля,
выдираю
пару перьев получше,
из картриджей старых готовлю чернила…"
Изумительно!