Автор: Ицхак Скородинский
Дата: 07-10-2006 | 20:42:31
Век минувший – он был так удобен для клубов любителей рифм и размеров чеканных,
он так плотно поэтов расставил по полкам
в магазинчике книжном,
что с тех пор ни один не свалился оттуда –
вот – Черный – поэт, Белый – рядышком,
двадцать
буйным ветром посеребренных, а ниже –
очень Горький и жутко Голодный…
И тут же – порождение их…
Свора красных…
И на этой же полке!!!
Акмеисты и прочие футур и имаж и нисты, всё братья и сЕстры…
А меж них, выпираясь из общего ряда – штук шесть гениальных…
Очень жаль их, так жаль их – зажаты, зажаты они между прочими – признанными и БОЛЬШИМИ…
В продолжение тех вакханалий,
в двадцать первом уже,
в безразмерной библейской пустыне,
ВКЛЮЧАЙТЕСЬ!
Во всемирной запутавшись
паутине,
триста тысяч ПОЭТОВ на родненьком русском…
ВКЛЮЧАЙТЕСЬ, ЖЕ!
Многоцветною радужной массой –
бултыхаются в сайтах своих и чужих…
ТЫ ВКЛЮЧИШЬСЯ ИЛИ НЕТ, ИДИОТ!
Выбор аховый –
от ультрафиалкового до ифрасекового и ген его знает чего еще,
кликают,
млеют,
манЯт –
забесплатно –
ВОЙДИ И ВОЗЬМИ…
Наслаждайся –
матами диа,
сленгами сингхов,
делией психов
и опками роз – о – войди, наконец, в Интернет…
Насладись! Насладись!
НАСЛАДИСЬ!!!
* * *
На Джомолунгме поэзии русской.
(в преддверии Восхождения)
По-о-оэ-э-эты! Сюда!!!
Глянь!
Нет, ты глянь!
Видишь точку –
слепящую…
Видишь?!
То –
на вершине
Джомолунгмы поэзии русской –
спиною
ко всем нам,
и над облаками…
Видишь,
Юнна…
Старушкой
стоит.
С ЛЕДОРУБОМ.
* * *
Восхождение на литвершинку из гряды восьмистрочий
Преди-слов-и-йе!
Каждый раз,
перед тем, как начать ритурнель свой,
я искренне так удивляюсь –
ну, зачем?
Вон, на сочных лугах поливных,
сонм пиитов порхающих,
боже! их крылья прозрачно хрустальны…
А взгляды…
Посмотрите в их взгляды –
они широки и бездонны…
А их пируэты -
… гармония звука и цвета….
А вкус…
Это с их медосборов
амброзией машут по Вашим, читатель, губам…
Перед их Б.Г.-лепием избранных
я просто хомо бесхвостый…
Однако, пора собираться
и за
неимением крыльев,
или хотя бы…
геликоптера личного –
в старом моем рюкзаке –
тропоруб,
крючья слов, сочленений словесных веревки,
а в шальной голове
ветер строф поэтических…
Первостишие
Это –
элементарно,
практически каждый,
вспомнив чудное чье-то мгновение, и
пролонгируя этот процесс в бесконечность
может целый роман накропать….
Или три… дцать –
тут тропиков властвует ярость…
Двустишие
Здесь предгорье –
глядишь на вершинку с надеждой –
чтоб, хоть что-то увидеть бы…
Дальше иду осторожно –
трясина
усеченных импрэшенов –
запросто может меня засосать –
так и будешь потом
до кончины…
Четки хокков и танков
по горло в болоте
пробулькивать…
Трио
А вот с этой строкою всё ясно –
здесь лагерь,
первый базовый, в зарослях троп…
Царство бардов, гитарного звона и песен…
Здесь расслабиться можно,
здесь можно остаться навеки…
Но, я!!!
Я не двинусь отсюда без проблеска мысли,
да, без проблеска мысли – о чем?!
Если это любовь –
как безумный бросаюсь на скалы
через пропасти смысла,
срывая лавины
камнепадов словесных…
А почти у вершины
я должен,
я просто обязан
сорваться…
в банальный надрыв…
Стих нимба фо-о-о.
После этого,
если цепляясь чем можно,
доползёшь до строфы,
то, как снулая рыба,
грезишь…
озером, хочется, ох,
брюхом плюхнувшись в воду –
ДЫШАТЬ!!!
Пентастих
Под пятою у пятой,
навсегда и навеки прОклятой,
той…
Я от солнца и снега ослепший –
почти,
и к тому же – на лешего больше похожий, чем на
человека,
проползаю…
Шестая – задисметризированная в духе сионистского реализьма.
с шестой…
части суши
в Израиль…
Но и здесь –
ни покоя,
ни воли,
а градус
той,
вечной
стены
навсегда
отрицателен,
мир
иррационален,
здесь
КНИГА
диктует
ПОЭЗИИ,
здесь…
Я
убеждаю самого себя в том, что
в этой прекрасной стране всё нельзя и всем можно, и я
разворачиваю пространство под углом 110 градусов.
А там...
И не в лад,
и не в склад –
ну, откуда?!
…Из детства,
параноик орёт – паразит.
- Руки вверх, *опу вниз,
признавайся – сионист!
Самый предпоследний рубеж
А вот с этим стихом
никаких заморочек –
в позе лотоса,
сосредоточившись,
и…
набычившись, весь,
медитируя,
и…
хуль-
цзу
на груди разорвав,
суть вещей
постигая…
подпрыгиваю,
не взлетая…
К восьмой.
С этой просто –
я хитрый,
тащил я ее на вершину в своем рюкзаке.
…Здесь повяжем метафоркой,
возле –
пришпандорим обратную рифму,
а после –
перенос,
перескок,
и прибавив крючков красноречья –
фокус-покус…
И я на вершинке словесности русской!!!
…Отсюда,
если литдиагностик наш, местный
не заволочёт
местность эту туманом своих рассужданствий,
я смогу на закате увидеть,
где-то там…
в Лукоморье волшебном,
в районе седых Джималаев –
Джомолунгму поэзии русской…
И путь к ней…
Так явственно вижу…
После слов и этих всех.
Хорошо – хоть спускаться не нужно,
от экрана башку оторвал и …
домой…
Раз-два-клик – и я дома,
в глубинах библейской пустыни…
Я …
на Родине внучка -
в местных трущобах-хрущёбах,
нетаниёгах…
Всё…
Выдохся…
Сдох…
Кабыздох.
............................
Украинский вариант
...........................
Сходження
На вершині Джомолунгми поезії російської
(напередодні Сходження)
По-о-ое-е-ети!
Сюди!!!
Глянь!
Та ні, ти глянь, глянь!
Бачиш крапку – сліпучу...
Бачиш?!
То –
на вершині
Джомолунгми поезії…
Якої, якої?
Авжеж, що російської –
спиною до всіх,
і над хмарами…
Бачиш…
Юна…
Яка, така, юна?!
А ось – така собі -
Мориц…
Старою стоїть!!!
З льодорубом.
* * *
Сходження на літ вершок з восьми сходинок кам'яних
Вперед-мови!
Кожного разу,
от, як починати
цей ритурнель свій,
я щиро дивуюся?
На соковитих лугах поливних,
сонм піїтів що пурхають,
боже!
їх крила в прозор кришталеві..
Дивися…
Їх погляди –
Щиро бездонні.
А їх піруети…
Гармонія звуку і кольору..
Смак їх чудовий…
Це з їх медозборів,
амброзією -
мажуть по Вашим,
читач мій,
вустам…
Перед їх Б.Г.-лепієм вибраних,
я просто Хомо безхвостий…
Проте…
Пора вже збиратися
і за відсутністю крил,
або гелікоптера власного –
у рюкзачку –
тропоруб,
крюки слів,
зчленувань поетичних вірьовки,
а
в очумілій моїй голові -
вітер строф очманілих..
Сходинка перша
Це – елементарно,
практично кожен,
пригадавши чиюсь дивну мить
і, протискуючи вірш в нескінченність,
ось на цьому на самому місці
може твір, або три …дцять таких напартачити…
Нічого не поробиш,
коли ти у джунглях закляк.
Сходинка в двовірш
Тут передгір'я –
дивишся на вершину з надією –
щоб, хоч щось, та побачити.
…Далі йду обережно –
Трясовина наскрізь усічених імпрешенів –
запросто може мене засмоктати…
Так і будеш,
в японських сонетах -
чотки хоку та танків
по горло в болоті
побулькувати…
Тріо
А ось з цим рядком все ясно –
тут табір, перший базовий,
у чагарниках стежок…
Царство бардів, гітарного дзвону ї пісень..
Тут можна розслабитися.
І залишитися
навіки…
Але,
я!!!
Я звідси не рушу без проблиску думки,
так,
без проблиску думки – про що?!
І якщо це любов – як здурілий кидаюсь на скелі
через пропасти сенсу,
зриваючи
лавини
каменепадів скажених..
А за крок до вершини повинен…
Я винен зірватися.
…У банальний надрив
Вірш намба фо-о-о
Після цього,
якщо чіпляючись чим можна,
доповзеш до строфи,
то, як снила риба,
мариш
…озером мариш
хочеться,
ух,
черевом плюхнувшись –
ДИХАТИ!!!
Пентавірш
Під п'ятою у п'ятої,
назавжди ї навіки проклятої,
тій —
я,
від сонця і снігу осліплий.
…Майже осліплий.
І до того ж – на лісовика більше схожий, чим на людину,
проповзаю…
Шоста – задісмертизирована у дусі сіоністського реалізьму.
Так, проповзаю з шостої частини суші якраз до краплі Ізраїлю.
Але і тут – ні волі, ні спокою,
а градус тій, вічної стіни назавжди негативний,
світ ірраціональний,
тут КНИГА диктує ПОЕЗІЇ…
Тут…
Я переконую самого себе в тому,
що в цій прекрасній країні
все не можна і всім не треба.
І я розвертаю простір під кутом 110 градусів…
І що ж там?
Не у лад, і не в склад,
ну, а звідки?!
З дитинства, авжеж,
параноїк ричить – паразит.
- Руки вгору *раку вниз,
признавайся – сіоніст!
Самий передостанній рубіж
А ось з цією сходиною —
ніяких таких заморок –
у позі лотоса,
зосередившись і насупившись весь,
медитуючи, і
хуль-цзу на грудях розірвавши,
суть речей осягаючи,
підстрибую…
…Не злітаючи.
До восьмої
З цією просто – я хитрий,
тягнув я її на вершину в своєму рюкзаку.
Тут пов'яжемо метафоркою
яскравою, яскравою,
біля – пришпандорім риму зворотну,
а після –
перенесення у перескок,
і додавши гачків красномовства –
фокус-покус.
І я на вершинці!!!
А, от -
відсіля
і якщо,
літдіагностік місцевий
не заволочить місцевість
туманом своїх міркувань,
мі-мі-ку,
я і зможу на сході побачити,
десь,
у вірт Лукомор'ї –
пік Шевченка…
У ноосфері поезії…
Чарівної!
УКРАЇНСЬКОЇ!!!
І дорогу до неї, так виразно бачу тепер…
Після слів всіх оцих.
Добре – хоч спускатися не потрібно,
від екрану довбешку свою відірвав,
і…
Додому.
Раз-два і клік –
і
я
удома.
В глибинах пустелі біблейської …
На Батьківщині внучка -
в місцевих трущобах-хрущобах,
нетанійогах.
Все…
Здох кабиздох…
Задубів і хроплю…
Ицхак Скородинский, 2006
Сертификат Поэзия.ру: серия 1014 № 48031 от 07.10.2006
0 | 1 | 2719 | 29.03.2024. 11:23:37
Произведение оценили (+): []
Произведение оценили (-): []
Тема: Re: САМОЕ ПРЕДПОСЛЕДНЕЕ ХУЛИГАНСТВО В МОЕЙ ЖИЗНИ Ицхак Скородинский
Автор О. Бедный-Горький
Дата: 08-10-2006 | 19:18:55
Да ладно, Ицхак...
хулиганство, это статья...
Давай-ка назовём лучше озорством.
:о)bg