И было им по двадцать-двадцать пять...

Когда ты молод, крепок и силён,
И дух в тебе ещё не искалечен,
Ты веришь в правду, будто в вещий сон;
Тогда и с жизнью расстаёшься легче.

Ушедших вдаль во имя лучших дней,
Любивших нас с тобой что было силы,
Прими, страна, прекрасных сыновей,
И не забудь священные могилы.

----------------------------------------------------------

А їм було по двадцять-двадцять п'ять:

Тим красеням, що їм Вкраїна – мати.

Й нікого не хотілося вбивать,

А помирати – годі і казати!

 

Якщо міцний і сильний, мов Самсон,

Коли війна, то ти ідеш в солдати,

Бо віриш в правду, як в пророчий сон;

І тіло й душу годен ти віддати.

 

Вони пішли в ім'я майбутніх днів,

Бо нас любили серцем що є сили.

Тож, земле, пригорни своїх синів,

Та пам'ятай священні їх могили.